Радянські мотоцикли: ТОП-8 найбільш легендарних 

Радянські мотоцикли на початку свого існування створювались на основі іноземних (наприклад, німецьких прототипів, захоплених під час Великої Вітчизняної Війни, тому у деяких випадках це перероблені іноземні моделі. Зате відремонтувати ці радянські мотоцикли міг навіть майже будь хто, адже вони відрізнялись неймовірною простотою і в той же час ефективністю. Причому зробити це можна було чи не в будь-яких умовах. А ще ці байки досі безжально експлуатуються: вони не здаються, і явно відслужать ще не один десяток років. Навіть сьогодні можна з легкістю знайти якісні запчастини до мотоцикла Муравья, який вже давно не випускається.

«Вятка ВП-150»

Вятка ВП-150 - перший радянський моторолер виробництва Вятсько-Полянського машинобудівного заводу. Випускався цей мотороллер з 1957 по 1966 рік, він є копією італійського моторолера «Веспа» 150GS 1955-го року.

Цікаво, що до моторолера завод займався виробництвом пістолетів-кулеметів Шпагіна. «Вятка» не змогла дотягнути до рівня популярності ППШ і старшої сестри Vespa, але все одно, мільйон проданих моторолерів – теж дуже гідний результат.

Можливо, дехто ще пам’ятає, що це був самий «дискотечний транспорт». Так було з тієї причини, що на ньому на гулянку чоловіки доїжджали з чистими і не заляпаними штанами, а жінкам не доводилося носити в сумочках запасний «спецодяг».

Л-300. "Червоний Жовтень"

Даний мотоцикл в 1930-му був скопійований з німецького DKW Luxus 300. У тому ж році з конвеєра зійшли перші моделі. Хоча виробництво закінчилося в 1938-м, його історія на цьому не зупинилася. Основу мотоцикла взяли для проектування і виробництва ИЖ-8 (який, до речі, навіть зустрічається на срібних монетах Нової Зеландії).

Технічні характеристики Л-300:

• двигун об'ємом 300 см3 при 3000 об/хв;
• потужність - 6 к.с. у ранніх модифікацій і 6,5 к.с. у пізніх;
• максимальна швидкість - 80 км/год;
• витрата бензину - 4,5 л / 100 км;
• суха вага - 125 кг.

В свій час цей мотоцикл був справжньою легендою, але часи змінювались, і на зміну йому приходили більш сучасні і досконалі моделі.

М-72

Випускався крупною серією з 1941-го по 1960-й роки - на заводах Москви, Горького, Ірбіта, Ленінграда і Києва. Спочатку призначався виключно для військових потреб і до середини 50-х мотоцикл у вільний продаж не надходив.

Кожен М-72 був носієм стрілецької зброї, тому за деякими класифікаціями він значився як «бронетехніка». Випущено було більше 8500 машин. Проводився як з коляскою, так і в сингл-варіанті. Сконструйовано на основі німецького мотоцикла BMW R71.

Після закінчення війни мотоцикли потрапили в руки міліціонерів, ставши їх основним транспортом. А з 1954-го року вже і звичайні громадяни могли собі купувати такі конячки.

«Урал М-62»

Легендарний радянський важкий мотоцикл з коляскою. Випускався Ірбітським мотоциклетним заводом (ІМЗ «Урал») з 1961 по 1965 роки. Відзначався такими перевагами:

• збільшеною потужністю двигуна - 28 «коней»;
• модернізованою коробкою передач – зубчасті муфти включення;
• збільшені ходи підвісок;
• зміненою формою кожухів передньої вилки.

За рахунок цього М-62 з 255-кілограмовим вантажем легко розганявся до 95 км/год, і «з’їдав» в районі всього 6-ти літрів на 100 км. Як і М-72, найчастіше зустрічався у вигляді міліцейського транспорту.

ИЖ-49

ИЖ-49 - дорожній мотоцикл середнього класу, призначений для їзди по будь-яким дорогам Вітчизни - як поодинці, так і з пасажиром. Випускався Іжевським машинобудівним заводом з 1951 по 1958 рік. Була доступна модифікація у вигляді бічної коляски.

Надійний, живучий, пристосований до будь-яких умов і дуже гучний (його гарчання в СРСР - що рев «харлеїв» в США »), ИЖ-49 і сьогодні зустрічається на дорогах країн СНД.

«ИЖ Планета Спорт»

Також випускався Іжевським мотозаводом з 1973 по 1984 рік. Це, мабуть, перший серійний спортивний мотоцикл Союзу. Все завдяки тому, що створювався з оглядкою на тодішні японські Suzuki, Yamaha і Kawasaki. Цікаво, що цей «дідусь» і сьогодні виглядає аж ніяк не архаїчно. А ще він здатний на чудеса у вигляді:

• максимальної швидкості 140 км/год (рекордна швидкість для тих часів);
• витрати палива - не більше 7л/100 км;
• розгону до 100 км/год за 11 секунд;
• потужності двигуна – до 32 к.с.

Це справжня легенда мотоциклетної промисловості, і сьогодні вкрай важно знайти для такого монстра запасні комплектуючі. Існує не так вже й багато магазинів, які досі піклуються про вітчизняну мототехніку. Серед них і магазин fdfmoto.com/ua, де ви зможете знайти будь-які деталі для більшості моделей мототехніки.

«Ява 360»

У радянські часи ці байки вважалися найкращими з доступних у продажу. Зверніть увагу: назва мотоцикла не має нічого спільного з островом Ява. Воно є скороченням від імені власника фабрики – чеха Франтішека Янічек, і від назви фірми «Вандерер».

До 1970-м на «Явах» їздив кожен третій радянський мотоцикліст. Тому не дивно, що чехословацькі байки дуже часто потрапляли в кадр. Деякі старожили не можуть не пам'ятати сцену з «Діамантової руки», де Геша Козодоєв саме на Jawa 360 везе Білу скелю Семена Семеновича Горбункова на рибалку.

Ці мотоцикли – справжні герої нашого часу.

«Дніпро 11»

Техніка користувалася особливим попитом і повагою у перших радянських байкерів (тоді вони називали себе «рокерами», і теж носили потерту шкіру з заклепками »). Це важкий мотоцикл, що випускається в Києві. Легко піддається тюнінгу, а запчастини до МТ знайти набагато простіше, ніж до більшості інших моделей мотоциклів із цього списку. Завдяки цьому байк досі зустрічається не тільки на дорогах країн СНД, але навіть і на престижних мотошоу.